МІЖНАРОДНИЙ ФОНЕТИЧНИЙ АЛФАВІТ: ЕЄКТИВНІ ПРИГОЛОСНІ

Зоя Дудник

 

МІЖНАРОДНИЙ ФОНЕТИЧНИЙ АЛФАВІТ:

ЕЄКТИВНІ ПРИГОЛОСНІ

"Мова та історія" – К., 2003. – Вип. 66.

 

Вивчення звукових типів у мовах світу спирається на дані про механізми звукотворення. Виділяють три функціонально сформовані механізми звукотворення: артикуляцію, фонацію, ініціацію. Американський фонетист Пітер Ладефогед описує їх таким чином у підручнику A Course in Phonetics[1]:

·        артикуляція характеризується місцем і способом творення в ротовій порожнині;

·        фонація вирізняється за типами активності голосових зв'язок, а саме творенням квазіперіодичних коливань (для голосних, сонорних, дзвінких), творенням відносно широкої й довгої щілини для глухих, творенням вібрацій без належного зімкнення (шепіт або хриплий голос)[2], творенням голосу зі зведеними зі сторони черпалоподібних хрящів голосовими зв'язками (ларингалізовані звуки);

·        ініціація характеризується дією загального аеродинамічного (пульмонічного) механізму руху повітря, а в його межах такими специфічними різновидами, як гортанний (активний рух гортані вгору або вниз при закритій голосовій щілині, від чого повітря в надгортанній частині або виштовхується, або втягується) та велярний (змінюється тиск повітря в окремих частинах ротової порожнини внаслідок його "затискання" язиком).

Поєднання між собою різновидів трьох зазначених механізмів створює цільову тимчасову координацію вимовних зусиль, керованих мовцем.